Всі івано-франківські газети друкують переважно інформацію, яку читачі Інтернету вже прочитали кілька днів тому. Проте трапляються також і статті на теми актуального характеру, над якими журналісти працюють тривалий час і подають важливі проблеми суспільного життя. На них власне й зупинимось, оскільки не хочеться щоб читач сайту втрачав щось від того, що не отримав за останній четвер та п’ятницю кіпку місцевої преси. Отож, після публікації на «Острові» інтерв’ю з народним депутатом від БЮТ Дмитром Шлемком в Івано-Франківську вперше за останні два роки розпочалася дискусія про ймовірних кандидатів на посаду міського голови. Так газета «Репортер» бере інтерв’ю в помічника нардепа Р.Ткача, лідера так званої команди «технократів» Андрія Романчука і одразу ставить запитання - чи А.Романчук не бажає балотуватися на посаду міського голови. “Щодо питання моєї особистої участі в виборах міського голови Івано-Франківська, то я завжди себе позиціонував як командний гравець. Такого рішення команда не приймала, це питання на сьогоднішній день навіть не обговорювалося” – відповідає він. На інтерв’ю Д. Шлемка на «Острові» відгукнулася також міська газета «Західний кур’єр». Тут публікують велике інтерв’ю з міським головою В. Анушкевичусом, де він коментує слова нардепа "Острову". ”Я ніколи не уникав відповідальності, ніколи не перекладав якісь проблеми зі своєї голови на іншу, хоча, звичайно, повинна працювати команда. І коли те протистояння, яке відбувалося в міській раді, зводилося до того, аби тільки сформувати політично відповідальний виконком, то логічно, кожна політична сила мала би відповідати за свою ділянку роботи. Що стосується опалювального сезону, я би не сказав, що він зірваний, бо така ситуація практично по всіх містах України, і сьогодні, на жаль, деякі міста так і не розпочали ще опалювальний сезон. … а якщо міський голова персонально буде займатися (а я вже це роблю) переговорами з банківськими установами і якщо міський голова буде вирішувати питання отримання кредиту та оформлення необхідних паперів, то для чого тоді заступник міському голові, для чого тоді керівник того чи іншого комунального підприємства?.. Безумовно, будуть звільнені з займаних посад”. Міський голова також прокоментував свою поразку на виборах голови обласної організації УНП, яку тепер очолив мер Калуша І.Насалик. “Коли відбулася та конференція, вона була надзвичайно напруженою, тяжкою. Там буквально один голос все вирішив, і справді, є відповідні звернення ряду делегатів з приводу не легітимності. Не хочу це питання обговорювати, воно в компетенції контрольно-ревізійної комісії УНП. Зрештою, їм приймати рішення”, - сказав пан Анушкевичус. З огляду на ситуацію, що склалася в його партії, міський голова сказав, що не збирається йти в парламент «принаймні до того часу, поки не виконаю всі свої передвиборчі обіцянки, які давав у 2006 році мешканцям Івано-Франківська». Ще одна тема, яка турбувала минулого тижня журналістів місцевих ЗМІ пов’язана з автотранспортом. По-перше, вже згадуваний пан Романчук, виявляється, навіть постійно перебуваючи в Києві, турбується місцевими дорогами. «На місцевому рівні повинні працювати не політики, а ефективні менеджери…. Я завжди хочу навести приклад Словенії. На три роки у цій невеличкій країні Європи було зупинено всі капітальні ремонти і будівництво основних закладів інфраструктури — шкіл, лікарень і так далі. Тільки там, де катастрофа, аварія, — там проводилися ремонти. Але уряд Словенії звернувся до громадськості з пропозицією всі кошти спрямувати на будівництво і ремонт доріг. Отримав підтримку. На сьогоднішній день у Словенії дороги, транспортні розв’язки й інфраструктура, яка поряд з цими дорогами розвивається, нічим не гірші, ніж у Німеччині». Вочевидь, проблема доріг дуже цікавить і А.Романчука, і депутатів та чиновників «білого дому», оскільки їхні транспортні засоби європейського класу вимагають європейських автобанів. В газеті «Репортер» на першій сторінці публікуються фотографії машин міських депутатів та чиновників. Найдорожчою претендує бути машина депутата міськради від партії Регіонів Ігоря Халаменди - його Mercedes-Benz G 55 AMG Kompressor, котра вартує, за оцінками газети «Репортер», від 149000 у. о. до 180000 у. о. А от що турбує простих громадян, читаємо в обласній газеті «Галичина» в статті «П’яний мінімум». Тут йдеться про те, що мешканці краю дуже стривожені «подарунком» уряду в його Постанові № 957 від 30 жовтня «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва», в результаті якого ціни на спиртне зростуть. Автор статті турбується й можливим підвищенням цін на сигарети, а заодно пише про «підвищення з 1 грудня цього року відпускних цін на газ для населення на 35%». Тим часом газета «Галицький Кореспондент» в статті Андрія Сови «Цирк на дроті обласного радіо» повідомляє про те, що депутати обласної ради і громадськість краю стурбовані тим, що «на посаду гендиректора обласного радіо призначили Ігоря Бойчука».За словами місцевих депутатів: «це той Бойчук, який привів сюди «Рускоє радіо» і не знати як став заслуженим журналістом». Нагадаємо, FM-станцію «Бойчук-студія» її засновники – родина Бойчуків – продали близько року тому, а незабаром Ігор Бойчук став заслуженим журналістом України, хоча, як стверджують і попередній, і нинішній голови ОДА, облдержадміністрація не подавала кандидатуру Бойчука на здобуття цього звання. Сподіватися, що губернатор Микола Палійчук, який влаштовує на Прикарпатті «Українські дискотеки» і вивозить щотижня тутешніх письменників-патріотів у райони на зустрічі з громадами, погодить кандидатуру Бойчука, було б щонайменше наївно. Тим більше, що і колектив компанії, і обласна організація Національної спілки журналістів виступили категорично проти Ігоря Бойчука, про що відповідними листами поінформовано керівництво Комітету». Щоправда, рядовий читач з цієї статті може не зрозуміти в чому вся катавасія, оскільки газета не пише про те, що трудовий колектив обласного радіо нещодавно урочисто проводив свого директора Р.Андріяшка на пенсію, а його місце пробували зайняти водночас з десяток кандидатів, серед яких і зять самого Р.Андріяшка. А оскільки такі рішення приймають в Києві, то там, в столиці, рішили призначити директором І.Бойчука, який до обласного радіо вже мінімум 17 років ніякого відношення немає. Газета «Вечірній Івано-Франківськ» публікує сенсаційний матеріал «Тисменицькі чиновники цинічно обкрадали постраждалих від повені людей». Автор статті звинувачує міського голову Тисмениці Ярему Галигу, що “вступивши в злочинну змову з секретарем міської ради Олегом Шкрумидою незаконно використовували кошти, які були використані на ліквідацію стихійного лиха, та подавали завідомо неправдиву інформацію без складання відповідних актів про пошкодження майна потерпілих. … Найбільше викликають зневагу громадськості до міських чиновників встановлені факти того, що окремих людей, які справді зазнали лиха, не вносили до списків другої категорії постраждалих. Натомість, якимось дивом грошові допомоги отримали окремі державні службовці районної адміністрації”. Газета «Репортер» в статті «Палац Потоцьких завтра або консерви теж псуються» піднімає ще одну актуальну проблему, яка вже мусується в ЗМІ Прикарпаття протягом трьох останніх років - долю історико-архітектурного комплексу Палацу Потоцьких в Івано-Франківську. “Новий голова ОДА Микола Палійчук заявив, що має намір створити у палаці музей декоративно-прикладного мистецтва. За повідомленням його прес-служби, М. Палійчук наразі веде переговори з Олегом Бахматюком - нинішнім власником Палацу. Губернатор лобіює питання передачі маєтку на баланс обласної комунальної власності. Проте переговори перебувають тільки на початковій стадії і умов передачі ще не визначено”, - пише видання. Вочевидь М.Палійчук, що походить з курортного містечка Яремче, вирішив влаштувати музей гуцульського краму (писанки, шкатулки, файки, тарелі, горщики і ще кілька сотень найменувань різних виробів) в столиці Прикарпаття. «Скільки ж коштуватиме цей проект, в ОДА поки що також не знають, тому що навіть на складення повного кошторису фахівцями потрібно виділити немалі кошти», - пише газета. Василь Хом’як, “Остров”
